Існує три основні джерела, у яких формуються витоки агресії: батьківський дім, освітній заклад, засоби масової інформації.
Чому насильство - такий частий гість у сім'ях? Зазвичай виною цьому відсутність відповідної освіти адже виховувати дітей ніхто не вчить. А також економічна ситуація: часто батьки змушені багато працювати, на виховання дітей часу не залишається, і тоді жорстокість та насильство є найдоступнішим інструментом.
На жаль, немає достовірної статистики про реальні вияви насилля в сім’ї, оскільки насильство в родині – найприхованіша його форма.
Постраждалими від домашнього насилля вважаються не лише ті діти, які зазнали його в певній формі, а й ті, що стали свідком насильства.
Через різні причини багато дітей не повідомляють про пережите насилля в родині. Тому важливу роль у виявленні таких фактів відіграє спостережливість педагогів та інших працівників закладу освіти, їхнє уважне ставлення до дітей і здатність вчасно помітити симптоми неблагополуччя в їх поведінці та настрої.
Ознаки за якими можна припустити, що дитина знаходиться в стані стресу:
- пропуски занять;
- часті скарги на погане самопочуття на заняттях;
- замкнутість;
- недовіра до однолітків і дорослих;
- постійний стан тривожності;
- поганий настрій, стан пригніченості;
- втрата або псування особистих речей (мобільного телефону, рюкзака, підручників та ін.), синці, розірваний або зім'ятий одяг;
- відмова пояснити причини вищеописаних станів і поведінки або неправдоподібні пояснення.
- Якщо видно такі ознаки, педагогу спільно з психологом закладу освіти необхідно з'ясувати їх причини – довірливо і конфіденційно поспілкуватися з вихованцем та батьками.
- Постаратися розговорити дитину, встановити довірливі стосунки.
- Продемонструвати по відношенню до дитини інтерес, емпатію.
- Не відправляти дитину додому, якщо вона боїться туди повертатися.
- Якщо немає можливості влаштувати її на тимчасове перебування до родичів необхідно звернутися:
- до поліції, якщо дії батьків є злочинними;
- до органів опіки, якщо батьки належать до «групи ризику» (вживають алкоголь, наркотики або мають психічні захворювання).
Основними правилами організації спілкування між педагогом і дітьми є:
1. Уважність, відслідковувати найменші зміни в поведінці дитини, будь-які відхилення від норми.
2. Переключення, перемикати увагу на зміну успішності.
3. Не поспішати робити висновки, проявляти терпіння, доброзичливість.
4. Звертати увагу на поведінку дітей;
5. Розуміти вираз очей, міміку, жести;
6. Щиро цікавитися життям дітей. Відноситися співчутливо до їх думок та бажань.
Педагогам важливо знати та надавати інформацію, куди і яким чином звертатися за допомогою у випадку проявів насильства:
- До поліції за номером 102.
- До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
- До Національної дитячої «ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ» Центру «ЛА СТРАДАУКРАЇНА»: 0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного).